/Files/images/3 (2).jpg

/Files/images/9.jpg

/Files/images/11.jpg

/Files/images/12.jpg

Як зменшити стрес та тривожність у дітей- поради для батьків wym-1589483497045

АДАПТАЦІЯ ДО НОВОЇ РЕАЛЬНОСТІ. ЯК ПЕРЕЖИТИ КАРАНТИН З ДІТЬМИ.

Світлана Ройз- дитячий сімейний психолог.

Радість — це те, що зараз можна пробувати протиставити тривозі

Антикризове карантинне дитинознавство, черговий загальнолюдський челлендж і тренування навичок швидкої адаптації до мінливої реальності. Звичайно, після такої короно-кризи світ і ми в ньому значно змінимося. Мені вже цікаво подивитися, у що все це виллється, і якими ми станемо. У мене є гіпотеза — якщо на виявленому рівні, у зовнішніх контактах ми вимушено дистанціюємося, значить, можливо, прийшов час більшої близькості? Більшої турботи один про одного?

1. Боятися нормально. Ненормально зовсім не боятися, коли є реальна загроза. Але коли ми боїмося, ми здійснюємо багато безладних нелогічних дій. Було б здорово написати список того, що важливо робити. Не просто зробити перепост або роздрукувати картинку, а самому — руками, можна разом з дітьми, написати або намалювати свій список. І свій план дій. Це допоможе і думки структурувати, і в тіло повернутися. У списку важливо описати план — що робимо зараз. Що робимо в разі хвороби. Кому дзвонимо, кого викликаємо. Список гарячих телефонів — взагалі корисна річ.

Невипадково правилам пожежної безпеки навчають, малюють плакати, а потім закріплюють навички — в момент реальної небезпеки, коли мозок вирішує, «бити», «завмерти» або «бігти», повинна включитися механічна пам'ять. Або повинна бути зовнішня конкретна інформація, яка нас «стабілізує».

2. Діти від сьогодні на карантині. Важливо їм пояснити, що відбувається і чому. Наприклад: «Зараз багато людей в різних країнах захворіли. Пам'ятаєш, коли ми хворіли, то, щоб не заразити інших і швидше відновитися, ми залишалися вдома. І навіть не ходили ні до кого на день народження. І в кіно. Щоб вірус не поширювався, щоб люди менше хворіли, особливо, щоб не хворіли діти, вирішили тимчасово закрити школи і садочки. Щоб про вас подбати. Ми в безпеці. Ти будеш вдома і ми придумаємо, чим займатися цими днями».

Знайома дитина сьогодні запитала мене: «Тьотя Свєта, це нас покарали? Всі діти погано поводился? Мама не знає, куди мене діти». Цей фон — «через мене проблеми» — взагалі не дуже хороший. Дитині важливо знати, що вона не винна. Ми навіть не здогадуємося, що собі придумують і «доварюють» діти. І тому, чим більше інформації від нас, тим менше тривоги.

3. Мабуть, буду писати окремо про те, чим можна зайнятися з дітьми під час карантину.Як, скориставшись часом, який ви проводите разом, попрацювати, наприклад, зі страхом темряви. Ну і про ігри напишу окремо. При цьому батькам необхідно пам'ятати — особливо в тривожний час — про те, що важливо залишати за собою право на власний час, власний простір. Дітям корисно знати, що у мами зараз 5, 10, 15 хвилин на турботу про себе, час, коли мама «в хатинці». Так дитина вчиться поважати і свій власний простір. Вчиться того, що про себе можна піклуватися. Дорослі, які весь час перебувають з дітьми, відчувають величезні сенсорні перевантаження. Наша нервова система має ліміт спілкування. Якщо ми не будемо брати паузу — усвідомлено, з повагою до себе — потім будемо мучитися почуттям провини через те, що зірвалися на дитину. Дітям (навіть немовлятам) ми точно не потрібні в повному контакті 24 години на добу.

4. Які б ми ми не були сильні, важливо знати, що в момент кризи є ті, на кого можно спертися. Можливо, ми здатні стати опорою для тих, кому зараз тривожніше. Сподіваюся, поруч є ті, на кого можете спертися ви. Будь-які кризи — це час «ми».

АНТИ-ПАНІКА: ПОРАДИ ПСИХОЛОГА НА ЧАС КАРАНТИНУ

Ми живемо в інформаційному потоці, який зараз переповнений негативними новинами і прогнозами, пов`язаними з епідемією коронавірусу. Проте життя триває і вимагає від нас тверезої оцінки ситуації й адекватності. Як зберігати спокій і не піддаватися паніці розповідає психолог, травмотерапевт, emdr-спеціаліст Катерина Габрієль.

Ситуація, що охопила практично весь світ не може залишати осторонь майже нікого. ЗМІ часто підігрівають емоції людей та не завжди коректно подають інформацію щодо захворювання.

Хвилюватися — нормально

Реакції, що ми бачимо зараз у суспільстві — дуже закономірні, адже коли є загроза життю, про яку застерігають у всьому світі — це не може не викликати реакцій. Такий психологічний тиск ніби “вмикає” наш рептилоїдний мозок (амигдаливидне тіло — ділянка головного мозку, що відповідає за реакцію на виживання) і організм людини переходить у стан “бий або втікай”.

Запасання продуктами, надмірна роздратованість, страх перед невідомим — це все наслідок проживання стресу та кризової ситуації. Відчувати страх та паніку в цій ситуації — нормально, оскільки це нормальна реакція на ненормальні події.

«Острівки безпеки»

Якщо ж взяти до уваги той факт, що ми не знаємо, коли точно закінчиться пандемія, то мусимо адаптуватися та вчимося зберігати спокій. Тому я пропоную декілька практик, котрі здатні повернути нас до власних “острівків безпеки”, що допоможуть пережити цю кризу.

Кожен з нас має позитивний досвід, який зміг сформувати в кожного з нас так звані “острівки безпеки” — це ресурси, за допомогою яких ми здатні впоратись із досить складними ситуаціями. Як віднайти ці ресурси у собі? Спробуйте пригадати ті позитивні моменти, коли вам вдалось впоратись з труднощами. Спробуйте пригадати тих людей, котрі були поруч із вами та допомогли пережити стресс. Якщо їх зараз уявити поруч із вами, то щоб вони сказали вам? Як підтримали би вас?

Вправи для тренування спокою

Якщо ж у вашому житті трапилось так, що такого позитивного досвіду було недостатньо, то варто створювати нові острівки безпеки, будувати внутрішній “Стоунхендж” всередині самого себе саме тепер. Що ж можна робити?Формуйте свою “радість та задоволення” щодня, використовуючи дуже прості та доступні речі.

Дихання та м’язова релаксація

Глибоке дихання та усунення м’язевого напруження допомагають організму припинити виділяти гормон стресу та почати розслаблятися. Проста вправа на кшталт “Глибокий вдих (рахуйте: 1-2-3), затримка дихання\напруження м’язів (1-2-3), глибокий видих (1-2-3), не дихаємо\розслабляємось (1-2-3)”. Виконуйте цю вправу протягом декількох хвилин і ви помітите зміни свого емоційного стану.

Фокус на позитиві

Наш мозок, з одного боку, — геніальна машина, а з іншого — дуже «лінива» система. Дуже-дуже. І якою інформацією ми будемо його наповнювати — так ми будемо себе почувати. Спробуйте використовувати “щоденник позитивних дій” — щовечора називайте собі (або в колі сім`ї за вечерею) 10 позитивних речей, з якими ви зустрілись протягом дня. Вони можуть бути мінімальними, але вони повинні бути (навіть смішний кіт, якого ви побачили по дорозі на роботу — теж буде позитивною подією). Тобто ми вчимо мозок думати позитивно та фокусуватись на доброму.

Достатній сон

Добрий сон ще ніколи нікому не завадив. Намагайтесь лягати спати рано та уникайте дивитися на екрани (телевізор, телефони, ноутбуки) перед сном.

Свіже повітря

Гуляйте, пийте каву\чай на вулиці. Оберіть для себе “персональний затишок”, де ви б змогли спокійно, протягом 15 хвилин попити каву та не думати ні про що.

Ритуали

Дотримуйтесь ритуалів та важливих для вас моментів. Вранішня кава, молитва, зустріч із подругами — це все те, що здатне повернути нас до життя та сказати, самому собі: “Не все так погано!”

Ні ви, ні я — ніхто з нас не може контролювати те, що може далі підкинути нам життя. Але ми здатні справлятися із ситуаціями у здоровий спосіб, отримуючи досвід та віру у себе!

ПОРАДИ БАТЬКАМ

"Як адаптуватись до режиму "КАРАНТИН"

Світ в умовах пандемії коронавірусу змінився вже сьогодні. І людям треба звикати не просто жити в самоізоляції на карантині, але і адаптуватися до нових реалій з найменшими фізичними і психологічними втратами.

Коронавірус кардинально змінив та змінює життя не лише нашої країни. Сучасній людині досить складно перебувати в ізоляції, і це стосується не лише обмеження пересування, соціальних контактів, роботи, відпочинку, хобі. Проте, основним випробуванням є перебування 24 години на добу усіх членів сім’ї разом.

Не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться комедію чи мультики з дітьми. А «під фільм» приготувати домашні сухарики або какао з печивом.

Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті. Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Знайдіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми.

Слід пам’ятати, що ізоляція - це стрес як для дорослих, так і для малечі; пояснити, що боятись - це нормально. Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!

Діти мають право не відчиняти дверей дому навіть представникам правоохоронних органів. Якщо незнайомець запитує, чи скоро прийдуть батьки, слід повідомити, що скоро – вони у сусідів, тим часом зателефонувати батькам, а двері незнайомцям не відчиняти Розплануйте разом із дитиною її день. Зазначте час, коли вона має пообідати, коли зробити домашні завдання, коли гратиме в комп’ютерні ігри, і що саме має обов’язково виконати по дому.Так ви зможете навчити дитину планувати свій час і любитипорядок.

Вчіть дітей не торкатися обличчя, волосся, носа, рота, очей та вух забрудненими руками. Вчіть дітей під час чхання або кашлю прикривати рот та ніс одноразовою паперовою серветкоюабо паперовимносовичкомта викидати їх у смітник одразу після використання. Якщо серветки немає, не можна закривати обличчя руками, краще зробити це за допомогою рукава чи зігнутої в лікті руки. Не варто користуватися носовичками з тканини, оскільки на них мікроорганізми можуть накопичуватися та розмножуватися. Після чхання та кашлю потрібно регулярно мити руки. В разі відсутності такої можливості, використовувати одноразові серветки з антисептичними розчином або розчин розпилити безпосередньо на руки та витерти сухою паперовою серветкою, а за відсутності - сухою і чистою тканиною.

Перше та основне правило гігієни – регулярне миття рук з милом, особливо перед кожним прийомом їжі, після відвідування туалету та повернення з громадських місць. Змалечку дітям варто пояснювати, що людина бере руками різні предмети: олівці, книги, зошити, м’ячі, гладить тварин, торкається меблів та ручок дверей тощо. На всіх цих предметах є бруд та мікроби, які часто залишаються на шкірі пальців та долоні. Якщо їсти немитими руками чи торкатися обличчя, збудники хвороб можуть потрапити в організм. Щороку в Україні майже 50 дітей уражається електричним струмом. Серед причин — незнання елементарних правил електробезпеки, поведінки поблизу енергетичних об’єктів. Та найголовніша і найнебезпечніша причина – це дитяча цікавість – риса, як стверджують психологи, особливо притаманна підліткам, адже саме в цьому віці людина найактивніше пізнає навколишній світ, виробляючи нові навички поведінки. Дуже часто такий досвід формується на власних помилках, а іноді, на жаль, стається непоправне і ціною пізнання стає найцінніше – життя.

Будьте здоровими! Дотримуйтесь гігієни рук і розуму!»

Як спростити адаптацію «новачка»

поради батькам

/Files/images/rabochiy_stl/image2.png


Перехід в інший дитячий садок– це цілий комплекс змін: зміна вихователів, дітей, предметів, правил, обстановки. Навіть зміна будівлі в садку з її новими коридорами і поворотами –ціле випробування для «новенького».

Такі зміни закономірно викликаютьтривогу і страх. Далеко не кожна дитина з оптимізмом сприйме зміну звичного життя.

· Налаштуйте себе і дитину на позитивний лад, знайдіть кілька позитивних сторін переходу.

· Приділяйте багато часу спілкуванню: замістьзвичного «Як справи в садочку?» ставтеконкретніші питання: «Що нового ти сьогодні дізнався?», «З ким сьогодні познайомився?», «Чи стикався ти зі складнощами сьогодні?», –так ви зможете отримати більше інформації.

· На час адаптації звільніть дитину від виконання домашніх обов'язків.

· Не обговорюйте і не засуджуйте при дитині його садок, вихователів, дітей, навіть якщо малюкові стало складніше в новому колективі.

/Files/images/rabochiy_stl/http-4-bp-blogspot-com-fu4gssq_jpc-uat9dhcv_ji-.png

· Влаштовуйте спільні розваги: ​​це допоможе дитині відволіктися і зарядитися хорошими емоціями.

· Підтримуйте нові знайомства чада.

· Поспілкуйтеся з вихователем. Розкажіть педагогу про своюдитину: про основні риси характеру, темперамент, захоплення, умінняі навички, слабкі сторони. А також поділіться вашими очікуваннями на рахунок нового дитячого садка.

Як допомогти дитині адаптуватися в новому колективі

/Files/images/rabochiy_stl/_Plyisi_inklyiziyi_na_vlasnomu_dosvidi_1_2015_11_08_10_58_52.jpeg

Навіть доросла людина, відправляючись у перший раз на нову роботу, відчуває деяке хвилювання від майбутньої зустрічі з майбутніми колегами. Що вже говорити про дитину, для якої донедавна світ обмежувався лише родичами і близькими друзями? Як це не сумно, але іноді ми, батьки, самі сприяємо тому, що син або дочка не вміють налаштовувати стосунки з однолітками.

Діти, які ретельно оберігалися і виросли в нескінченній турботі просто не готові до прийняття самостійних рішень. І це не порожні слова: якщо чадо хоче пограти, ми за руки ведемо його до пісочниці і знайомимо з іншими малюками, при першій же сварці в тій же пісочниці першими біжимо на допомогу своєму малюку. Все це незмінно відкладається в підсвідомості дитини, і вона переконується: старші завжди поруч, і боятися нічого.

На жаль, з приходом у дитячий садочок або школу малюка неминуче чекає величезне і, можливо, перше велике розчарування - він більше не центр всесвіту, і постояти за нього абсолютно нікому. Тут недалеко і до стресу. Невипадково багато дітей влаштовують мамам і татам справжні ранкові істерики: "Нікуди не піду!". Але ж усього цього могло б і не бути, якби від початку чадо вчили самостійності. Як це зробити?

Привчаємо до самостійності

1. Дозвольте дитині самій обирати друзів. Навіть якщо якийсь час їй доведеться грати на самоті - нічого страшного. Рано чи пізно вона сама з кимось подружиться.

2. Не намагайтеся негайно вирішити дитячі конфлікти. Нехай вона сама навчиться відстоювати свої інтереси. Втручайтеся лише в крайньому випадку.

3. Під час суперечок не варто постійно приймати сторону свого малюка. Будьте справедливі, інакше дитина вирішить, що їй все і завжди буде сходити з рук.

4. Коли малюк приходить до Вас зі скаргою, не хвилюйтеся і не давайте швидких порад. Сльози від дрібних суперечок загартовують характер. Найбільш правильне рішення в такій ситуації - вислухати та разом подумати над ситуацією, що склалася. Нехай дитина нарівні з Вами шукає шляхи вирішення тієї чи іншої проблеми.

5. Доручіть малюку певні хатні обов'язки. Наприклад, якщо малюк любить вовтузитися у воді, нехай помиє посуд. Це можна робити починаючи з 3-х років. Просто купіть гарну яскраву губку і піну яка смачно пахне. Таке нехитре заняття дасть маленькій людині можливість відчути, що вона за щось відповідає сама.

6. Також корисно буде подарувати дитині якусь річ зі світу дорослих. Наприклад, термометр. Повісьте його на вікні в дитячій, і нехай чадо щодня повідомляє дорослим, яка сьогодні на вулиці температура.

7. Заохочуйте самостійність у прийнятті рішень. Наприклад, нехай малюк сам скаже, кого він хоче покликати на свій день народження. Не хвилюйтеся, якщо це будуть друзі з пісочниці, а не діти Ваших приятелів. Зрештою, можна покликати і тих, і інших. Головне, щоб малюк відчув, що його думка врахувана.

Всі ці нескладні дії допоможуть дитині відчути себе не тільки частиною сім'ї, а й самостійною, дорослою людиною, готовою приєднатися до нового, ще незнайомого колективу своїх ровесників.

Щоб адаптація до колективу пройшла легко...

/Files/images/rabochiy_stl/d0bfd0b5d187d0b0d0bbd18cd0bad0b0.jpg

Ось і наближається дата, коли дорогоцінне чадо має відправитися вперше у дитячий садочок чи школу. Як зробити так, щоб перші дні в розлуці із сім'єю не стали для дитини випробуванням і не виробили стійке несприйняття до нового місця?

1. Підготовте малюка до прийдешніх змін.

Це треба зробити першочергово. Для цього поясніть малечі, що таке дитяча установа і навіщо туди ходять діти. Наприклад, у садочок, щоб грати і чекати, поки батьки повернуться з роботи. А в школу, щоб одержувати знання. При цьому намагайтеся створити якомога більш позитивний образ того чи іншого закладу, розкажіть, як там весело і цікаво. Так дитина позбавиться страху, а це вже півсправи!

2. Познайомити малюка з садочком чи школою заздалегідь.

Наприклад, сходіть туди під час денної прогулянки. Можете зайти на територію, щоб малюк на все подивився і трохи освоївся. Тоді йому залишиться лише подружитися з іншими дітями.

Крім того:

- буде плюсом, якщо в колективі, куди піде малюк, вже буде кілька знайомих дітей (наприклад, з тих, з ким він грає у дворі);

- краще заздалегідь пройти медогляд і почати пити вітаміни. Навіть легке простудне захворювання, за яким йде тимчасова відсутність, може нашкодити. Поки чадо буде одужувати, інші хлопці встигнуть подружитися - повернувшись, він знову опиниться "новеньким";

- для першокласника важливо, щоб у нього вже були мінімальні знання за програмою. Вміння читати, писати, рахувати стане плюсом для дитини. Його почнуть поважати однокласники. А значить, проблем зі спілкуванням має не бути.

І пам'ятайте, період адаптації триває до півроку, тому варто набратися трохи терпіння і не квапити події. Адже як відомо, все буває в перший раз!

За матеріалами сайту www.ya-roditel.ru

«Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ»


НАСТАЄ ТОЙ ЧАС В ЖИТТІ КОЖНОЇ ДИТИНИ, КОЛИ ВОНА ПЕРЕСТУПАЄ ПОРІГ ДИТЯЧОГО САДКА.

/Files/images/rabochiy_stl/7820164b452a965c8b0a2c840976ddbc.jpg

Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?

Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до садка — поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5—5,5 років. У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочку.

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?

1. На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.

2. Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.

3. Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.

4. Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.

5. До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.

Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов'язують:

· і з попередніми умовами виховання, під впливом яких формується поведінкова реакція;

· і зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері;

· і з організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами;

· і з індивідуальними особливостями: віковими, психологічними психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.

Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.

Адаптація– це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

Виокремлюють такі ступені адаптації:

· Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;

· Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

· Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.

Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.

Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостіні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.

Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.

Рекомендації для батьків:

Щоб процес адаптації не затягувався, необхідно:

· Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;

· Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;

· У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;

· Наблизити домашній режим до садкового;

· Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;

· Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка. Правильна поведінка рідних у період адаптації дуже важлива, педагоги повинні надати рекомендації батькам:

· Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;

· Не залишати дитину на цілий день у групі;

· Гуляти на майданчику після відвідування садка;

· Давати із собою улюблені іграшки;

· Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;

· Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;

· Зустрічати дитину з посмішкою;

· Розповідати якомога більше позитивного про садок;

· Підтримувати самостійність дитини вдома.

( Джерело інформації – Ясінська Х. Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ// Психолог дошкілля. – №4(21).

/Files/images/rabochiy_stl/images (3).jpg

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ, ЯКІ ВІДДАЮТЬ ДИТИНУ ДО ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

  1. Готуючись до відвідування дитячого садка, докладно розкажіть дитині, як удень вона буде перебувати в дитсадку, а ввечері ви бу­дете її забирати і вдома разом займатися цікавими справами.
  2. Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові про те, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість у тому, що він потрібен батькам!
  3. Навчайте дитину всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії.
  4. Обираючи дитячий садок, звертайте увагу на вихователів, по­думайте про те, чи хотілось би вам щодня перебувати поряд з ними. Якщо відповідь «так», впевнено віддавайте свою дитину під опіку цих педагогів.
  5. Відводячи малюка до дитячого садка, дайте йому маленьку іграшку, сказавши при цьому: «Якщо ти захочеш, щоб я про тебе подумала, візьми і притисни іграшку до себе, — і я одразу про тебе подумаю». Ілюзія управління батьками дуже важлива для малюка — вона знижує реакцію стресу на нову ситуацію
  6. Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх.
  7. Завжди знаходьте час вислухати, що непокоїть вашу дитину, які у неї складнощі, а також повідомлення про її досягнення та здобутки.
  8. Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім'ї та дбайливий режим дня. Бережіть нервову систему дитини !
  9. Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою!
  10. Найголовніше — почувайтеся компетентними батьками, тобто вірьте, що з будь-якою складною ситуацією можна впоратись, якщо її вирішувати, а не відкладати !
Кiлькiсть переглядiв: 578

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.