Проведення інформаційних кампаній щодо протидії торгівлі людьми

Боротьба з торгівлею людьми визначена одним із пріоритетних напрямків діяльності Уряду України у сфері захисту прав людини.

Торгівля людьми- це злочин , жертвами якого можуть стати чоловіки, жінки і діти, як з метою примусової праці, так і сексуальної експлуатації. Нині у світі понад 21 мільон людей є жертвами примусової праці. Чоловіки, жінки і діти потрапляють до рук торгівців людьми, як у власних країнах, так і за кордоном.

Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних націй у 2013 році було проголошено 30 липня Всесвітнім днем протидії торгівлв людьми; 18 жовтня- Європейським днем боротьби з торгівлею людьми, який започаткований Європарламентом у 2007 році.

У зазначені дні необхідно підвищувати рівень поінформованості громадян про глобальну проблему торгівлі людьми і привернути увагу до тяжкого становища жінок, чоловіків і дітей з усіх куточків світу, які постраждали від цього злочину.

Для проведення інформаційної кампанії електронні ресурси:

сайт Міжнародної організації з міграції( МОМ)

сайт Міжнародної громадської організації А21

сайт Міністерства освіти і науки України

сайт Департаменту боротьби зі злочинами ,пов'язаними з торгівлею людьми, національної поліції України

сайт Українського фонду " Благополуччя дітей"

сайт Громадської організації " Ла Страда- Україна"

координатор проектів ОБСЄ в Україні

сайт Державної наукової установи "Інститут модернізації змісту освіти"

Коли порушуються права дитини?

Коли немає безпеки для її життя та здоров'я.

Коли її потреби ігноруються.

Коли не задовольняються її основні потреби.

Коли щодо дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

Коли порушується недоторканність дитини.

Коли завдається шкода здоров'ю дитини.

Коли дитину ізолюють.

Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім'ї рішення.

Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.

Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Коли навіюють страх за допомогою жестів, поглядів, погроз фізичного покарання.

Коли дитину залякують, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, лікарню).

Коли порушують статеву недоторканість дитини.

Коли контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків, якщо на це нема рішення суду.

Коли використовують дитину, як засіб економічного торгу під час розлучень, поділу майна.

Коли дитині не надається право робити помилки.